Інклюзивна освіта в Україні та світі

Що передбачає інклюзивна освіта? Звернемось до визначення, яке дає Міністерство освіти та науки України:

«Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх учасників». 

З цього визначення у читача може скластись помилкове враження, ніби сенс інклюзивної освіти полягає тільки в тому, щоб дозволити дітям з інвалідністю навчатись в «звичайних» загальноосвітніх закладах — дошкільних, середніх та вищих. Але це не так.

На відміну від традиційного навчання, в якому система оцінювання загальна для будь-якої дитини, інклюзивна освіта враховує особливості кожного школяра, щоб забезпечити необхідну йому допомогу та підтримку. 

Традиційний підхід для навчання передбачає, що дитина підлаштовується під навчальну програму. Інклюзивна освіта — це система, в якій навчальна програма адаптується під потреби та особливості кожної дитини.

Цінності та переваги інклюзивної системи освіти 

Щоб зрозуміти, наскільки правильною та важливою є інклюзивна освіта, повернемось у минуле — до інтернатної системи. Що з нею було не так? Окрім складнощів з соціалізацією та подальшою інтеграцією дітей з ООП в суспільство, великою проблемою була необхідність постійного чи часткового проживання в інтернатних відділеннях. 

Спеціалізовані навчальні заклади територіально віддалені один від одного, тож більшість дітей не могли жити вдома зі своєю родиною через велику відстань до навчального закладу. Інклюзивна освіта дає їм можливість проживати вдома і відвідувати школу в тому ж режимі, що і всі інші діти.

Інші важливі переваги інклюзивної освіти:

Соціалізація дитини з ООП

На противагу посиленому контролю та мінімуму комунікацій в інтернаті — свобода дій, можливість спілкуватись з іншими школярами, грати, розвиватись, пізнавати світ разом. В інклюзивному середовищі дитина з інвалідністю відчуває себе частиною колективу, важливою ланкою суспільства.

Можливість розвивати сильні сторони і таланти кожної дитини

Поняття інклюзивної освіти передбачає складання окремого навчального плану з урахуванням здібностей кожної дитини, індивідуальну допомогу із засвоєнням матеріалу, зміну методики оцінювання при необхідності.

Відчуття підтримки та розуміння, яке діти з ООП отримують від вчителів, асистентів та однолітків

Інклюзивна освіта — це одна з перших цеглинок в побудові рівноправного суспільства, де діти з особливими освітніми потребами почувають себе вільно та дійсно мають рівні права з іншими школярами. Після отримання середньої базової освіти, вони можуть бути зараховані до професійних навчальних закладів та ВНЗ, опанувати професію та втілити мрії в життя.

Для вчителів та вихователів інклюзія дає можливості отримати нові навички та знання, розширити свої вміння та підвищити кваліфікацію.

А як щодо інших дітей? Для них інклюзивна школа не менш важлива. Вона вчить школярів толерантності та розвиває емпатію. Діти співпрацюють з учнями, що мають інші можливості та потреби, налагоджують та підтримують стосунки з людьми, що відрізняються від них, знаходять креативні розв'язання побутових питань, щоб допомогти іншим.

Інклюзивна школа має створювати спокійну та комфортну атмосферу прийняття особливостей кожної людини.   

Інклюзивна освіта у світі 

«Дуже часто, коли приїжджаєш до іншої країни та розпитуєш про досвід інклюзивної освіти в їхніх школах, вони навіть не відразу реагують і розуміють, про що я їх запитую. Для них це стало нормою життя, вони навіть перестали називати школи інклюзивними» — розповіла Марина Порошенко в інтерв’ю для «Радіо Свобода», і ця цитата чудово відображає ситуацію за кордоном.

У країнах Європи акцент робиться на інтеграцію дітей з ООП у звичайні шкільні класи. Звісно, в кожній країні є свій закон, який регулює особливості інклюзивної освіти, і свої нюанси. Так у Франції діти з особливо важкими фізичними вадами все ж навчаються в інтернатах — мережі спеціалізованих закладів Instituts Médico-Éducatifs (IMEs) — але остаточна мета однакова, і це — необхідність створити таку систему освіти, в які кожна дитина може реалізувати свій потенціал.

Шкільна система в США відрізняється від української. Як, наприклад, у старших класах? Кожен учень має індивідуальний план занять, що складається з кількох обов’язкових дисциплін та великої частини тих, що дитина обрала самостійно. Діти з ООП при цьому мають додатковий навчальний час, який можуть використати для корекційних занять. З кожною групою дітей з ООП працює вчитель-дефектолог та асистент, що знаходяться на занятті разом з «основним» учителем.

Цікавий момент: за потреби батьки або педагог можуть у будь-який момент звернутися до адміністрації школи з пропозицією надавати особливі освітні послуги конкретному учню. Після цього в закладі створюють спеціальну комісію, проводять спостереження та ухвалюють рішення. Дитина не має показувати довідки з медичного закладу і може чудово справлятися з усіма предметами окрім, наприклад, математики. Якщо комісія ухвалить позитивне рішення — дитина отримає додаткові заняття та індивідуальний підхід саме на уроках математики.

А як щодо Австралії? У 2016 році країна посіла перше місце в рейтингу ООН за показниками рівня освіти. Але впровадження інклюзивної освіти тут проходило нелегко — воно почалось тільки в 1992 і зустріло серйозний супротив з боку вчителів. Багато з них скаржились на складність адаптації навчального плану під потреби дітей з ООП та нерозуміння порядку дій. Що зробила держава? Запровадила спеціальне навчання для всіх педагогів країни, просувала ідею рівності та позитивного ставлення до кожної дитини.

Наразі у кожної австралійської дитини з інвалідністю є три варіанти здобуття освіти: у звичайному класі, у спеціалізованому «класі підтримки», у корекційній школі.

Інклюзивна освіта в Україні: особливості та нюанси

Впровадження інклюзивної освіти в школи України почалось у 2016 році, і на той момент в «звичайних навчальних закладах» було близько 4000 дітей з ООП. За два роки ця кількість збільшилась до 12 тисяч, у 2020 році таких дітей було вже більше ніж 20 тисяч.

Закон про інклюзивну освіту був прийнятий у 2017 році. Згідно з ним:

• кожна дитина має право навчатись у будь-якому навчальному закладі, незалежно від її групи інвалідності;
• в інклюзивному класі має знаходитись до 30 дітей, максимум троє з них — діти з ООП;
• до кожної дитини з ООП має бути приставлений асистент, що допомагає їй та підтримує її під час навчання та на перервах;
• для учнів з ООП має бути розроблений індивідуальний план навчання, до якого включають заняття з корекційними педагогами, психологами, логопедами тощо.

Уже в перші роки було відкрито більше ніж 500 інклюзивно-ресурсних центрів, що прийшли на заміну старим психолого-медико-педагогічних консультаціям (ПМПК).

Інклюзивно-ресурсний центр — це установа, яка допомагає дітям з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років забезпечити свої права на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, у тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. 

В установі проводять комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, а також забезпечують дітей кваліфікованим супроводом. Тут є і зони відпочинку, і зони, де дітей навчають опановувати повсякденні побутові навички, і зони для індивідуальних занять.

Але повернемось до інклюзивних шкіл. Щоб забезпечити умови, необхідні для здорового розвитку та навчання дитини з ООП, тут працює ціла команда:

• адміністрація закладу;
• класний керівник;
• вчителі з окремих предметів;
• практичний психолог;
• соціальний педагог;
• учитель-дефектолог;
• реабілітолог.

Важливу роль відіграє асистент — це людина, яка допомагає конкретній дитині з засвоєнням матеріалу, переміщенням між шкільними кабінетами, перевдяганням та побутовими питаннями, знаходиться в постійному контакті з батьками.

Допомагають і залучені фахівці — медичний працівник закладу освіти, лікар, спеціалісти системи соціального захисту населення.

Список обладнання, яке має бути в інклюзивних класах, регулюється Наказом МОН №414 «Про затвердження Типового переліку допоміжних засобів для навчання (спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку) осіб з особливими освітніми потребами, які навчаються в закладах освіти».

Це комп’ютерне та мультимедійне обладнання, засоби корекції ігрової діяльності, дидактичні матеріали, меблі спеціального призначення, засоби сенсомоторної інтеграції, обладнання для проведення уроків фізкультури та лікувальної гімнастики й багато іншого. 

Інклюзивна освіта в Україні під час війни

Чи вплинула війна на інклюзивну освіту? Так, звісно. Сьогодні всі діти, як з ООП, так і нормотипові, переживають травматичний досвід, пов’язаний з порушенням стабільності та безпеки, зміною звичайного способу життя, іноді — з необхідністю переїжджати. Вони вимушені підлаштовувати навчання та інші аспекти життя під повітряні тривоги та ракетну небезпеку. В таких умовах всі діти потребують більше уваги, ніж зазвичай, та додатковий час на засвоєння інформації.

Для дітей з особливими освітніми потребами наразі виникли нові складнощі та питання:

• при дистанційній освіті — це обладнання. І окрім «стандартних» питань зі світлом, інтернетом, наявністю комп'ютерів та планшетів, діти з ООП стикаються з необхідністю пошуку асистивних технологій — спеціальних допоміжних засобів та послуг, створених для того, щоб підвищити функціональні можливості та автономність таких учнів. Багато родин виїхали з дому в поспіхах, залишивши таблиці Брайля чи інші специфічні засоби для навчання, і тепер знову мають в них потребу;
• при офлайн освіті — це укриття. Щоб діти з особливими освітніми потребами могли швидко спускатись в безпечне місце під час повітряної тривоги, сходи мають бути обладнані пандусами, всередині має бути передбачений спеціальний санвузол.

І хоча багато питань ще потребують часу на розв’язання, рух в цьому напрямку є вже зараз. 

У бюджет на 2023 були закладені кошти для надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами — майже 304,6 млн грн були розподілені між областями для проведення додаткових психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових занять для здобувачів освіти з ООП.

Сьогодні в Україні понад 45 тисяч осіб з ООП навчаються в інклюзивних групах закладів дошкільної, загальної середньої та професійної (професійно-технічної освіти).

Корекційно-розвиткові заняття дітей з особливими освітніми потребами проводяться як офлайн, так і офлайн. У першому випадку для цього в штат школи вводяться спеціальні фахівці, такі як психолог, реабілітолог, дефектолог та логопед, організовуються ресурсні простори та сенсорні кімнати. В другому — спеціалісти роблять з дитиною вправи, використовуючи відеозв’язок.

Багато роботи зараз у асистента вчителя — при офлайн навчанні він допомагає дитині з ООП в класі та під час переходу в укриття при повітряній тривозі, а при онлайн — додатково пояснює матеріал, який дитина не зрозуміла, може перевести її в окрему ZOOM-кімнату при необхідності.